Кожен собака та кожна кішка наражаються на ризик зараження глистами. У Центральній Європі серед кишкових паразитів найбільше значення мають, насамперед , аскариди, анкілостоми та стрічкові черв’яки. Деякі з них мігрують з кишечника через інші органи тіла. Крім того, все більшу роль відіграють легеневі глисти.

Зараження зазвичай відбувається через споживання екскрементів, трави та здобичі, наприклад мишей або птахів, а також через проміжних хазяїв, наприклад бліх. Тому індивідуальний ризик зараження глистами значно варіюється. Хоча деякі тварини майже ніколи не заражаються, є й такі, що майже щодня заражаються новими яйцями глистів. Це залежить, зокрема, від віку, способу життя та раціону харчування.

Тому ESCCAP — європейська незалежна організація, яка розробляє рекомендації щодо боротьби з паразитами, — рекомендує застосовувати підхід, орієнтований на ризики. Залежно від способу життя собак і котів слід або проводити дегельмінтизацію з індивідуально встановленою періодичністю, або контролювати їх стан за допомогою аналізів калу з такою самою періодичністю. Метою є зменшення виведення інфекційних яєць глистів і, таким чином, захист здоров’я тварин і людей. Деякі види черв’яків є збудниками зоонозів, тобто можуть передаватися від тварин до людей. Особливо вразливими є діти та особи з ослабленим імунітетом.

Замість планової дегельмінтизації також можна провести аналіз зразка калу. Це дозволяє точно встановити, чи заражена тварина глистами. Таким чином можна уникнути непотрібного прийому ліків. Однак яйця глистів не виділяються постійно, тому навіть при відборі зведеного зразка екскрементів протягом трьох днів іноді неможливо виявити незначне зараження. Отже, негативний результат аналізу не завжди дозволяє з упевненістю виключити зараження глистами.

Порадьтеся зі своїм ветеринаром щодо необхідного в конкретному випадку інтервалу та способу дослідження калу, а також щодо дегельмінтизації. Додаткову інформацію ви також знайдете в нашій брошурі «Поради та рекомендації: чи це несправність?».